Don't understand
Fargo
Немає мені виправдання в тому, що тільки цього року я вперше подивилась культовий детектив-триллер братів Коєн, який згодом став не менш культовим серіалом. І хоча серіал ще чекає на мене попереду, враження від фільму більше, аніж позитивні. Точніше, вони негативні, але в даному випадку це добре. "Фарго" - це менше аніж детектив, менше аніж комедія, менше аніж триллер, але це більше аніж фільм. Якщо рахуватися з думкою, що лаконічність - сестра таланту, то робота Коєнів в даному випадку - сестра-близнючка геніальності. Такої простоти і продуманості важко знайти в роботах інших кінематографістів і майже неможливо відшукати в сьогоднішньому Голлівуді. Фільм настільки простий, лінійний і зрозумілий, що від цього стає надзвичайно страшним. Адже навіщо довго описувати сцени вбивств і роздуми маньяка, коли можно просто показати краплю крові в гігантській масі білого нічого?
Примітивний, на перший погляд, сюжет картини описує нам кілька днів з життя посереднього бухгалтера, посереднього поліцейського (поліцейської!), посереднього населенного пункту в посередньому штаті. Банальність всіх цих факторів породжує небанальність подій і аморально шокуючу розв'язку, яка ставить хрест на посередності усього сказаного і показаного до цього. Такий нехитрий і чорт візьми продуманий хід режисерів-сценаристів дає нам зрештою відчуття того самого "Я не розумію.." що навідує головну героїню в останніх хвилинах картини. Як таке могло статись тут, де здавалося б нічого ніколи й не відбувалось?
При всій жорстокості й непередбачуваності людської натури, виставленої на показ авторами картини, мене особисто найбільше за все лякає в цьому фільмі зима. Зима, як повноцінна дійова особа, при всій своїй апатії, жорстокій байдужості і якомусь нігілізмі стає ідеальним полотном усьому тому, що відбувається. І всі події, всі персонажі стають такими страшно реальними і просто страшними саме на фоні цієї байдуже холодної зими, що здатна приховати і поховати все, в тому числі бездумну людську жорстокість.
Немає мені виправдання в тому, що тільки цього року я вперше подивилась культовий детектив-триллер братів Коєн, який згодом став не менш культовим серіалом. І хоча серіал ще чекає на мене попереду, враження від фільму більше, аніж позитивні. Точніше, вони негативні, але в даному випадку це добре. "Фарго" - це менше аніж детектив, менше аніж комедія, менше аніж триллер, але це більше аніж фільм. Якщо рахуватися з думкою, що лаконічність - сестра таланту, то робота Коєнів в даному випадку - сестра-близнючка геніальності. Такої простоти і продуманості важко знайти в роботах інших кінематографістів і майже неможливо відшукати в сьогоднішньому Голлівуді. Фільм настільки простий, лінійний і зрозумілий, що від цього стає надзвичайно страшним. Адже навіщо довго описувати сцени вбивств і роздуми маньяка, коли можно просто показати краплю крові в гігантській масі білого нічого?
Примітивний, на перший погляд, сюжет картини описує нам кілька днів з життя посереднього бухгалтера, посереднього поліцейського (поліцейської!), посереднього населенного пункту в посередньому штаті. Банальність всіх цих факторів породжує небанальність подій і аморально шокуючу розв'язку, яка ставить хрест на посередності усього сказаного і показаного до цього. Такий нехитрий і чорт візьми продуманий хід режисерів-сценаристів дає нам зрештою відчуття того самого "Я не розумію.." що навідує головну героїню в останніх хвилинах картини. Як таке могло статись тут, де здавалося б нічого ніколи й не відбувалось?
При всій жорстокості й непередбачуваності людської натури, виставленої на показ авторами картини, мене особисто найбільше за все лякає в цьому фільмі зима. Зима, як повноцінна дійова особа, при всій своїй апатії, жорстокій байдужості і якомусь нігілізмі стає ідеальним полотном усьому тому, що відбувається. І всі події, всі персонажі стають такими страшно реальними і просто страшними саме на фоні цієї байдуже холодної зими, що здатна приховати і поховати все, в тому числі бездумну людську жорстокість.
Коментарі
Дописати коментар