Hey, teacher, leave those kids alone!

The Breakfast Club

Хіба може бути щось жахливіше, аніж прийти в школу в суботу? Особливо, якщо ти вже закінчив школу?  Цього вечора, передивляючись фільм "Клуб "Сніданок" я знову стала школяркою, хоча б на півтори години і за це окрема дяка Джону Х`юзу. В історії кінематографа не було іншого режисера, що так само фанатично захоплювався підлітками з усіма їх недоліками, як Х`юз. Адже тільки його фільми якимось магічним чином повертають тебе в ті часи коли ти носив кеди і брекети, переймався оцінками і батьківським покаранням, з нетерпінням чекав літа чи випускного балу.

"Клуб "Сніданок" - річ культова, фільм на всі часи, допоки існуватимуть школи, суботи і конфлікти батьків та дітей. Але найкраще те, що не дивлячись на підняті серйозні теми (проблема виховання, "кастова система" в школах, відповідальність за власні вчинки, сексуальне виховання підлітків і т.п.),  ми отримали абсолютно легку і захопливу розповідь про те, як важко бути підлітком. Гіперреалістичність образів доповнюють круті сайндтреки 80-х, почувши які просто важко всидіти на місці. На мою думку це найкращий фільм про школярів і для школярів, суперника якому просто не зняли і можливо вже й не знімуть. Щоправда, Стівен Чбоскі кілька років тому намагався показати нам щось х`юзівське, але як то кажуть "Все лише копії... копії".

Банально, але саме 80-90-ті роки , на мою думку, були останнім періодом в сучасній історії коли підлітки залишались просто підлітками і не прагнули ввірватись в доросле життя, як і дорослі не намагались заскочити в останній вагон потягу "Молодість". Тому-то ми й отримали з тих часів культові конверси, альтернативний рок і масу молодіжних серіалів, популярних до сьогодні. І саме тому в наш час ні в кого не вийде створити щось подібне, адже ми нажаль забули, що значить бути тінейджером. 

Повертаючись до самого фільму хочеться відмітити такий ординарний, але виграшний у даному прикладі прийом замкненого простору. Мінімальна кількість акторів і обмеженість приміщенням школи додає якоїсь театральності, камерності усьому, що відбувається, акцентуючи увагу саме на діях персонажів, а не на пейзажах, візуальних ефектах чи інших відволікаючих деталях. Якщо зупинятись саме на театральності картини, то живі і цілком реальні персонажі справді можуть здатись дещо гіперболізованими і "літературними", але лише на початку. Це як в реальному житті і ,безпосередньо, в школі. Науковці довели, що для формування враження про незнайомця нам необхідно всього сім секунд. Саме за цей час ми формуємо свій ярлик, який "чіпляємо" на того, хто сидить за сусідньою партою, хто викладає географію, прибирає в їдальні чи відбуває покарання. І все, далі ми бачимо лише ярлик, який заважає нам розгледіти людину, що помилково (у більшості випадках) опинилась під ним. Ми не хочемо знати більше нічого, лише те, що вже "дізнались". В цьому і полягає трагедія дорослішання: сліпо переконані, що знаємо усе ми, дорослі, не знаємо нічого, лише поверхневу інформацію, "ярлики життя" на яких написані загальні стереотипи. Всі дорослі вважають підлітків психопатами, невдячними негідниками і ледарями навіть не намагаючись усвідомити, що це вони самі, просто на 20-30 років молодші.

На початку фільму бачиш п`ятьох школярів, яких можна зустріти в будь-якій школі будь-якого міста: ботана, спортсмена, дивачку, принцесу і хулігана. Ці ярлики навісила на них школа, батьки, суспільство, але вже в середині історії  ти бачиш, що кожен з них це набагато більше, аніж одне слово. І якщо на початку я впізнала себе лише в одному з персонажів, то під кінець зрозуміла, що мені, як і решті глядачам, притаманні риси кожного з них. 

Особливо приємно те, що в фільмі немає таких улюблених зараз "туалетних жартів", ефектів слоу мо та епічного саундтреку. "Клуб "Сніданок" не навчить вас як справлятись з депресією, як завести купу друзів і пережити шкільні роки з мінімальними втратами бо ніхто не знає цього "секрету успіху". Але фільм безперечно дасть вам змогу провести добре час і згадати себе у віці головних героїв. Адже це так необхідно, залишатись 16-річним так довго, як тільки можеш.