Ми можемо назватись іншими іменами

But that was just a dream

Кожен, хто вважає себе кіноманом і дивиться мінімум 3 фільми щотижня хоча б раз чув ім`я Девіда Лінча. І кожен, знаючи про кого йде мова одразу будує асоціативний ланцюг з вигаданих місцин, таємничих зникнень і моторошних ритмів музики. Якщо чесно, то кожна робота Лінча це всього лиш асоціативний ланцюг, або всього лиш сон. Але хто спить? Кому це сниться?

Минуло 15 років з часу виходу на широкі екрани картини "Малхолланд драйв", а таке враження, ніби за весь цей час лише сам режисер зрозумів, що ж він зняв. А й справді, зі шматочків однієї занадто заплутаної історії важко зіставити більш-менш послідовну і зрозумілу картину подій. Принаймні мені цього не вдалося. Не дивлячись на те, що до перегляду Вас попередять, жанр - сюрреалізм, всеодно якась зухвалість і самовпевненість бере верх, але не надійтесь - деякі речі просто незбагненні. Втім приємно знати, що все ж таки існують люди, які розгледіли месидж Лінча, якщо він насправді існує. В самому фільмі ми неодноразово чуємо фразу "Все це лиш запис. Все це ілюзія" . Можливо немає ніякого послання, можливо Лінч глузує над псевдоінтелектуалами, що вдесяте переглядають його калейдоскоп, шукаючи там ледь не істину буття? Все, що з самого початку здавалося реальністю абсолютно заперечується наступними подіями, персонажі стають іншими персонажами, наче це так легко замінити маску. 

Дехто з критиків вважає, що в фільмі присутня бажана реальність, мрії і бажання однієї з головних героїнь, а друга частина - жорстока реальність, від якої вона намагалась втекти. Але як зрозуміти, чи це так? Та чи існують усі вони? Чи існують обидві героїні в реальному світі і чи взагалі є та реальність в замкненому колі абстрактних подій? 

"Малхолланд драйв" - фільм про амбіції і для занадто амбітних. Проте взагалі важко вказати його точне призначення. Можливо Девід Лінч просто вказує нам на те, що актори в силу своєї професії просто губляться в прірві ілюзій та реальності, ролі та власного життя. А можливо на те, що одержимість власними мріями в кінці кінців робить нас їх в`язнями і ми просто живемо далі, приймаючи бажане за дійсне? Лінч, як і диявол, ховається в деталях. Не ставте собі за мету зрозуміти картину чи режисера - Ви будете розчаровані. Постарайтесь зрозуміти героїв фільму і можливо вам вдасться зрозуміти хоч щось. 

Ми всі лише граємо чиюсь роль і ця роль невидима для нас самих, її бачать лише глядачі. Важко визнавати, але ми ховаємось в очах інших людей. Картина Лінча ставить занадто багато запитань, і перше з них "Що це було?". Але на нього не важко відповісти. Ви ж знаєте, це був лише сон.