Завтра буде ефектним

If tomorrow comes

Їх не багато таких - авантюристів. Вони не живуть у триповерхових будинках з білим парканом і собакою, не ходять на батьківські збори до школи, не чекають вихідних, не проводять вечори вдома, а дні на роботі. Їх життя ефектніше, яскравіше і коротше, наче та мить, коли падає зірка. В світлі падіння помітний жаль і розпач, але ви здивуєтесь - їм це подобається. 

Дивлячись в дитинстві міні-серіал "Якщо настане завтра" я сприймала його, як яскраву казку про реальність з вишуканими вбраннями, розкішними прикрасами і романтикою життя злодіїв. Не те щоб з віком ця думка кардинально змінилась, просто тепер бачиться все ясніше. Режисер Джері Лондон, що був свого часу відомий жіночими серіалами середньої категорії намагався створити щось унікальне і незабутнє і йому це майже вдалося. Повірте, хоча б раз подивившись цей серіал ви його ніколи не забудете. Історія чесної жінки, що пережила смерть матері, зраду, в`язницю, зневагу суспільста, до якого колись належала і вирішила піти наперекір усім законам важко забути, особливо коли на екрані така ефектна актриса, як Медолін Сміт-Осборн, яку нажаль майже не побачити в інших фільмах. Можливо саме це й робить фільм таким унікальним? 

Якщо говорити про сюжет, то як і у всіх прохідних детективних книжечок серії pulp fiction, на честь яких Великий колись назвав свій фільм, історія пера Сідні Шелдона повна дивовиж і штучних вражень. Ну де Ви ще чули, аби одна нещасна жінка пережила стільки всього за одне життя? Така концентрація випробувань, винагород і пригод тримають в напруженні читача/глядача, чиєю єдиною пригодою було похмілля після випускного вечора. Це нереальна історія реального життя, яким воно буває лише на сторінках дешевих книжок в м`якій обкладинці і в кадрі фільму категорії В. Адже як би там не було, перша серія міні-серіалу це просто фем-версія "Втечі з Шоушенку", друга - мікс ефектної помсти, яскравих суконь і перук, а третя - "Друзі Оушена" + адаптована під ТВ формат версія "Психо". Втім, навіть таке скажене поєднання того, що здавалося б важко поєднати здатне вразити і зацікавити. Непогана постановка, середньої руки режисура і посередня акторська гра у поєднанні з перенасиченим сюжетом дають хороший результат, який дорогий принаймні як ностальгія. Непідкупні і справжні, зрозумілі емоції зворушать якщо не кожного, то більшість. Ви співчуватимете героїні, Ви вболіватимете за неї, Ви перейматиметесь тим, що буде далі і радітимете черговій перемозі.

Навіть якщо в наш час комусь прийде така "геніальна" думка перезняти історію, додавши Голівудського лоску і фальші це вже буде зовсім не те. Одна з не багатьох історій справді сильної жінки на ТБ розповідає нам про цінності, такі як довіра, кохання, материнство і дружба. Банальні речі в такому не банальному обрамленні, що нажаль лише приховує сюжетне повчання. Яскраві барви подій і людей вчать нас жити сьогоднішнім днем, адже все може змнінитись за мить. І якщо наступить завтрашній день, він буде ефектним і небезпечнішим, за попередні.