Space Monkey

2001: Космічна одіссея

Деякі речі просто залишаються за межами нашого розуміння, за межами безкінечності. Неможливо пригадати більш значимого, культового і протирічного фільму, аніж кінострічка Стенлі Кубрика "Космічна одіссея 2001 року". Колосальні, якісь просто надлюдські досягнення кінематографістів під час створення фільму наводять на думку: а що ж справжня  наукова фантастика? Те, що ми бачимо на екрані, чи те, що робили творці фільму за кадром? Втім не кожен зрозуміє всю суть такої одіссеї. І я не лише про сюжет фільму, я і про саму роботу Кубрика. Можливо його "2001: Space Odyssey" це і є один з чорних монолітів, призначення якого убогий людський розум просто не здатен пізнати?

Унікальний (для 1968 року!) сюжет, побудований на одноіменній книзі Артура Кларка, простий і надто складний водночас. Впродовж фільму глядач, як і персонажі фільму, слідкують за так званими "чорними монолітами", що роблять гігантський часовий скачок з початку фільму - зародження цивілізації, до такого далекого, на той момент, другого тисячоліття. Основна сюжетна лінія, як не дивно, зображується лише в другій половині фільму, проте це ж Кубрик, тому припиніть дивуватись. Члени експедицї "Discovery One" знаходячись надто далеко від рідної планети стикаються з проблемою ХХІ століття - людина керує машино, чи машина людиною? І чи варто взагалі вважати штучний інтелект земним? Можливо це лише втілення космічних суперідей руками земних піддослідних? 

Сказати, що "Космічна одіссея 2001 року" випередила свій час це не сказати нічого. Візуальний ряд тут такий, що Нолан в епілептичному припадку вже викурив третю пачку. Створити щось подібне в 60-х, виконуючи кожен спецефект "вручну", та ще й так, щоб це конкурувало в реалістичності з сьогоднішніми комп`ютерними викрутасами... просто БРАВО! Вплив картини на розвиток кінематографу і світової культури важко переоцінити, адже Боуман бродив у невагомості ще до пригод  Скайуокера і Ріплі, і тим більше задовго до самовідданого Купера і невмирущого Уотні. Кубрик стояв у виток епохи такого кіно, яке стирає кордони реальності і дає змогу існувати у будь-якій точці простору і момент часу. І не лише тому, що на екрані космічні шатли мчать на зустріч загадковим явищам далеких планет, а тому що його фільми здатні втамувати спрагу найгострішого розуму, кличучи до високих матерій того, хто живе серед низьких цінностей. 

Ніхто з сучасників не зможе зняти щось подібне, та й не треба. Так гіпнотично і страшно правдоподібно могла зняти лише людина, що випередила час і змогла заглянути в далеке майбутнє, що так і не настало. Безперечно, це фільм не для всіх - не кожен наважиться його подивитись, половина не додивиться, а половина з тих, хто осилить, кричатиме, що фільм занудний і занадто довгий. Але стривайте, на початку фільму ми бачимо мавп, що лише намагаються стати людьми, а вже за кілька хвилин на екрані космічні станції напхані найновітнішою технікою. Дійсно, надто затягнуто. Часовий скачок в мільйони років стане нестерпно довгим для тих, хто звик до екшен сцен і гучних анекдотів. Фільм здатен надихнути нас на те, що може бути нереальним, але повинно стати досяжним. Як космічний простір, як Місяць, як маленький крок людини і гігантський стрибок людства.